(а не спілкування);
бути причетним — мати участь — бути учасником — брати участь
Майже всі ці слова та вислови вживають, щоб передати грецьку терміногрупу κοινωνία, κοινωνός, κοινωνέω що походить від слова κοινός (спільний, звідки й назва елліністичної мови κοινή).
Грецькі терміни вживали, щоб означити:
- відношення людини, людської спільноти до Бога (2 Пт. 1:4);
- надприродне відношення людей між собою у Бозі (1 Йо. 1:3);
- головні середники скріплення життя в Бозі (євхаристійні дари);
- спільність між людьми на рівні людської природи (Євр. 2:14).
У латинській мові ці поняття передаються спорідненими словами: communio і communiсatio, хоч суттєвої відмінности в семантиці цих одиниць немає.
В українській мові ці поняття переважно передають термінами причастя / співпричастя / сопричастя, які виражають пов’язаність і взаємозалежність усіх цих рівнів між собою.
Слабшим варіянтом є іменник спільність, який добре висловлює відношення між особами (спільність між вірними, між Церквами, між людством і Богом, навіть між Божими Особами); але не включає євхаристійного виміру.
Другий термін, що часто зустрічається у вжитку, — це спілкування. Він також використовується на позначення всіх семантичних рівнів, крім євхаристійного. Однак цей термін не такий виправданий, бо практично не передає онтологічний рівень, суттєвий для цих понять, обмежується до дієво-побутового — «спілкування» між Божими Особами, Церквами і т. п., і свідчить про те, що вони «роблять» між собою, а не «яким є» їх співвідношення.
Рекомендація ІБТП
Терміни причастя, співпричастя, сопричастя, семантика яких ґрунтується на євхаристійному вимірі (святе Причастя), абсолютно вичерпні і достатні для передачі всіх значень грецьких слів κοινωνία, κοινωνός, κοινωνέω. Терміни співпричастяі сопричастя є синонімами зі стилістичним розрізненням.
Найбільш відповідні дієслівні і прикметникові форми такі:
- якщо йдеться про онтологічний рівень:
- бути у спів‑ / сопричасті з кимсь, мати спів‑ / сопричастя між собою;
- мати участь або стати причасниками Божого єства1 (про відношення людини до Бога, Божого життя, Божої природи).
- якщо йдеться про феноменологічний рівень:
- брати участь у скорботі (Флп. 4:14), в ділах темряви (Еф. 5:11), у Христових стражданнях (1 Пт. 4:13). Цей останній приклад може мати й онтологічний рівень: «мати участь у Христових стражданнях».
1 Апостол. Київ 1997. Видання УПЦ КП.