Літургійний

(а не літургічний)

Тривалий час обидві форми літургійний та літургічний побутують в українській мові у популярних та наукових богословських текстах, хоча у словниках або літургійних дослідженнях не засвідчено чіткого семантичного розмежування між ними, яке, наприклад, існує в польській чи хорватській мовах1. Сам факт, що розрізнення існує в одній мові, не є абсолютним аргументом того, що його слід впроваджувати і в іншу мову2.

ІБТП опублікував у віснику Єдиними Устами дослідження Ганни Дидик-Меуш3 як спробу аргументації того, що ці дві форми можуть бути паронімічною парою, якщо віднести літургійний до Літургії (саме богослуження), а літургічний до літургіки (наука про літургію). Попри декілька наведених у статті прикладів, взятих з наукових видань, залишається сумнів, чи таке розмежування є недвозначним і чи має чітку наукову (літургіологічну) основу4.

Тому ІБТП вважає відповіднішим уживати лише форму літургійний, яку пропонують Орфографічний Словник (1999), Новий тлумачний словник української мови (1998), Великий тлумачний словник сучасної української мови (2001) і яка є найдавнішою формою, засвідченою в києворуському періоді5. Жоден із цих словників не подає форми літургічний. Уживання обох форм в одному творі, якщо авторові не вдалося переконливо й чітко розмежувати їх семантичні поля, може сприйматися як неуважність і наукова неточність.

Отже, ІБТП рекомендує вживати лише форму літургійний на означення усіх понять, пов’язаних із літургією та літургікою.



1 Майже всі західноєвропейські мови, як і російська, мають тільки один термін і одну правописну форму того терміна.

2 Наприклад, у польській мові те, що належить до сфери духовенства позначається словом duchowny, а те, що належить до сфери нематеріяльної культури, — duchowy, тимчасом в українській мові ці поняття позначаються одним словом духовний.

3 Г. Дидик-Меуш. До питання про вживання слів літургійний та літургічний // Єдиними устами 4 (2000) 72-80.

4 До прикладу, в українському перекладі книжки Міхаеля Кунцлера Літургія Церкви (Львів 2001), в якій автор на 600 сторінках дискутує всі аспекти літургійних наук, вжито лише форму літургійний, і не виникає потреби в іншому паронімічному терміні.

5 Г. Дидик-Меуш. До питання… с. 75.