(а не уділювання чи виконання)
Про літургійну відправу святих таїнств переважно говоримо як про їх звершення: «Священик звершив таїнство вінчання».
Вислів здійснення святих таїнств більше вживаємо у пасивних зворотах: «таїнство хрещення здійснюється через матеріяльний елемент води», а не: «Отець Андрій вперше здійснив таїнство хрещення через повне занурення».
Запозичене з латинської сакраментології поняття уділювання святих таїнствнаражається на предметизоване поняття таїнства (замість поняття таїнства як священнодії) і на клерикальне розуміння відправи, мовби священик щось уділяє вірним.
Однак про особу священнослужителя говоримо тільки як про служителятаїнств (наприклад, служитель таїнства хрещення), а не звершувача (чи уділювача), бо термін служитель найкраще вказує на те, що не сам священик здійснює священнодію, а ціла літургійна громада в поєднанні з її Головою — Христом.
Виконання святих таїнств — вислів абсолютно невідповідний.