Богослов’я — теологія

У християнському вжитку термін богослов’я може мати ширше значення «наука або мова про Бога на основі Божого об’явлення» або більш специфічне — «пізнання Бога у його внутрішньому житті» у протиставленні до «пізнання Бога, що виходить зі свідчення його діл», яке називають ікономічним пізнанням Бога1. Терміни богослов’я і теологія є синонімами, вони вказують на одну дійсність, тому немає потреби вживати другий термін (теологія) і семантично розділяти це поняття.

Однак спостерігаємо, що в певних колах існує тенденція витісняти асимільований церковнослов’янізм новим грецизмом. А з огляду на те, що за законами термінотворення стислі терміни не терплять синонімів, тому що серед них неминуче з’явиться стилеве або й семантичне розрізнення, можна зауважити таку закономірність: автори, які вживають термін богослов’я, загалом орієнтуються на східнохристиянські сфери, а ті, які вживають теологія — на західнохристиянські. Це парадоксальна ситуація, тому що термін теологія — грецизм, а багато людей сприймають його як латинізм, можливо тому, що в Латинський Церкві це єдиний термін на позначення цієї реалії2.

Таке розрізнення, наприклад, ужито в Релігієзнавчому Словникові: пор. статтю Богослов’я миру, мирологія, яка трактує православних богословів, і статті Теологія діялектична, Теологія кризи, Теологія звільнення, і т. п., які стосуються західних богословів. Менш виправдане (більш зідеологізоване) розрізнення побутує у деяких державних чи академічних колах, які інколи дають відчути, що готові говорити про теологію як наукову дисципліну, а не про богослов’я, вважаючи теологію чимось науково-об’єктивним, а богослов’я — чимось конфесійно-суб’єктивним.

Рекомендація ІБТП

Рекомендуємо не впроваджувати семантичного розрізнення цих двох термінів і вживати у всіх значеннях термін богослов’я або термін теологія як абсолютний синонім, без жодного семантичного розрізнення. Напр., богослов’я Карла Ранера, богослов’я протестантське, Сума богослов’я Томи Аквінського і т. п.

Дехто вважає, що «традиційно» в українській мові термінологічно відмежовуємо західні церковні реалії від рідних східних: у нас, мовляв, церква, священик, Служба Божа, а в них костел, ксьондз, меса і т. п. Така традиція — наслідок сумного становища нашої Церкви під польською домінацією, коли ми пізнавали Захід тільки через призму Польщі, і тому й називали його польськими словами. Відомо, що у всіх місцях нашої діяспори, де українці спілкуються з іншими народами, ці форми зникли як недоречні. Уже час, щоб вони зникли і в Україні. Виняток становлять назви книг, наприклад: Римський Місал чи Ритуал, а не Римський Служебник, Требник.


1 Див. статтю Ікономія.

2 До порівняння: «західний» нахил грецизму Літургія (як синоніма Служби Божої) взагалі не відчувається. Варто також згадати, що в часі пожвавленого запозичення грецизмів у XVII ст. (напр., Літургікон, літургісати замість Служебник, служити ), рідко спостерігають вживання теологія замість богослов’я.