Обоження – обожествлення – обоготворення – обожнення

Грецький термін θέωσις вживається на означення правди про наділення людині через Божу благодать найтіснішого онтологічного поєднання з Божим життям, що св. Петро назвав участю-співпричастям (гр. κοινωνία) у Божій природі (2 Пт. 1:4), а численні святі Отці — «стати богом»1 по благодаті. Це один із найсміливіших висловів грецької богословської традиції, і майже в кожній модерній мові спостерігаємо вагання, як його перекласти: сильнішим терміном (напр., deificatio і т. п.) чи загальним (напр., divinizatio і т. п.). За кожною з цих позицій, як і за українськими варіянтами обоженняй обожествлення, можна наводити чимало аргументів за і проти. Кожен із них передає якийсь аспект цього таїнства й оминає якесь одне його спотворення, але наражається на інше.

Рекомендація ІБТП

Якщо йдеться про переклад, треба вибирати той термін, який є найточнішим відповідником і не містить інтерпретації.

Термінам θέωσις, deificatio і їх похідним (зробити, стати богом) відповідає український термін обоження.

Якщо ж ідеться про переклад термінів θείωσις, divinizatio і т. п. (зробити, стати подібним до Бога), відповідним буде український термін обожествлення.

Отже, якщо говоримо про людину, яка, за патристичною сотеріологією, приймає повноту дару Божої благодаті і тим онтологічно стає сопричасником Божої природи, слід уживати термін обоження. Наприклад: «Якщо не треба поклонятися Святому Духові, то як обожив він мене через хрещення?» (св. Григорій Богослов)2.

Якщо ж висловлюємося про людину в етичному чи філософському значенні, яка удосконалюється моральним зусиллям, більш властиво вживати термін обожествлення. Наприклад: «Чесноти — це міра нашого обожествлення»3.

Якщо ж йдеться про земне творіння, просякнуте божественною присутністю, матеріяльний космос у віднесенні чи то до Христового воплочення, чи то до есхатологічного завершення ікономії спасіння, рекомендуємо вислів обожествлення космосу, світу, природи, а не обоження і не обоготворення. Наприклад: «За своїм покликанням християнин повинен трудитися над удосконаленням та обожествленням світу, тої Вселенної, у лоні якої була створена людина»4.

(О)боготворювати — це уважати когось або щось богом, напр., царя, тварину, вогонь і т. п. У тому ж значенні можна вживати також обожнення (помилковим вважаємо вжиток терміна обожнення у значенні обоження, як це подають СУМ та в НТСУМ). Наприклад: «Ідолопоклонство полягає в обоготворенні того, що не є Богом»5.



1 У цьому вислові, або і в множині («щоб ми стали богами») вживаємо малу літеру (бог, боги), тому що людина, хоч стає учасником Божої природи, не стає Божою Особою, їх завжди три: Отець, Син і Дух Святий, пор. Йо. 10:34-35.

2 Катехизм Католицької Церкви, 2002, 2670.

3 Т. Шпідлік. Духовність християнського Сходу. Львів 1999, с. 231.

4 Т. Шпідлік. Духовність… с. 275.

5 Катехизм Католицької Церкви, 2113.